Стяги, хоругви, люд на колінах в сльозах. Броди прощаються з іще одним сином – Героєм.
Валерій Ігорович Одінцов – спадковий військовий. Він народився в Чехії, коли батько проходив там військову службу. Згодом повернулися у Броди. Уже тут закінчив 4 школу та здобув фах різьбяра. А потім була строкова служба, школа прапорщиків, і служба за контрактом у ЗСУ.
У березні 2015 Валерія Одінцова мобілізували. Рік у зоні бойових дій на Сході завершився для воїна пораненням, тож майстер – сержант – снайпер був змушений залишити службу.
Але війна тривала, і після 24 лютого 42-річний захисник намагався знову потрапити на фронт.
Він знав реалії цього протистояння, знав, що необхідний побратимам, знав, що небезпечно.
Через поранення йому неодноразово відмовляли в військоматі, але герой наполягав і таки домігся свого.
З 10 березня розпочався черговий і останній етап у його військовій кар’єрі. Відбув У 24 бригаду ім. Короля Данила, де був майстром – снайпером, командиром відділення снайперів і в бою не залишав окупантові шансу.
Під час виконання завдання в районі Івано-Дар’ївки Донецької області артилерійський снаряд обірвав життя мужнього українського воїна, справжнього лицаря і героя-захисника.
Це важка втрата для українського війська, і непоправна для рідних, воїнів-побратимів, друзів, для бродівчан, котрі останнє повернення Героя додому оповили квітами та омили сльозами.
На прощанні поруч були найрідніші: старенькі батьки, дружина Ольга, донечка і синочок, сестра. Віддати останню шану захисникові – Валерію Одінцову прийшли представники місцевої влади, усі, хто його знав і ті, що розуміють – цю найвищу ціну Герої платять за наш спокій, мирне завтра наших дітей і Україна довіку перед ними в боргу, перед їхніми родинами, котрі втратили найдорожче.
