20 березня майже після двох років від дня героїчної загибелі до рідного міста Броди “на щиті” повернувся військовослужбовець 16 бригади армійської авіації підполковник Юрій Володимирович Тимусь. .. Довгих 2 роки… і лише тепер воїна поховали згідно з усіма військовими почестями та християнськими традиціями у рідному місті. На гідне Героя прощання заслужив своїм життям, відданістю обов’язку та відвагою.
З початком російського вторгнення у лютому 2022 року Юрій Тимусь зупиняв навалу ворога у небі й на суходолі під Києвом, Після розгрому ворожої колони , яка сунула на столицю України, майора Юрія Тимуся нагородили орденом «За мужність». Згодом виконував бойові завдання на донецькому напрямку оборони. Його останній політ відбувся 31 березня 2022 року. Загинув командир разом із членами екіпажу Іваном Ваховським та Денисом Бадікою під час виконання бойового завдання з евакуації тяжко поранених українських військових з-під Маріуполя в районі н.п. Рибацьке Донецької області. Вертоліт російські окупанти збили, коли він уже повертався із блокадного міста. Крім екіпажу, на облавку перебували поранені захисники. Не лише під час цього вильоту – завжди хотів усіх врятувати … лиш себе не зміг.
Прощання рідних, друзів, побратимів і посестер із загиблим Героєм-авіатором розпочалось на плацу військової частини, у якій Юрій Тимусь проходив службу на посаді старшого штурмана-льотчика вертолітної ескадрильї. Громада Бродівщини, у жалобі на шляху прямування скорботної процесії навколішки зі сльозами на очах та живими квітами проводжала Героїчного воїна останньою земною дорогою, яка пролягла через усе місто від храму Пресвятої Богородиці Володарки України аж до місця вічного спочинку. Чин похорону у храмі ВЧЖХ відправили священики і капелани різних християнських конфесій. Спільно з родиною та побратимами творили поминальну молитву люди, які прижиттєво не були особисто знайомі з Юрієм Тимусем, але за два роки очікувань зріднилися у цьому горі, і водночас пишаючись подвигом Героя-земляка, який разом з побратимами, знаючи усю небезпеку цього маршруту, не вагаючись здійснював евакуаційну місію важкопоранених військових з пекла на землі – заводу “Азовсталь”. Єдиний шлях для порятунку поранених та евакуації загиблих був через небо. Вочевидь, ці місії доручали найбільшим професіоналам льотної справи за надскладність виконання і ризикованість. Юрій ніколи не відмовився навіть від найскладніших задач, він був надто відданий своїй справі…
Він був глибоко віруючою людиною, щиро молився та вірив у заступництво Матері Божої – розповів його військовий капелан о. Юрій, який і сам набирався позитиву і духовної сили від свого тезки. Прощаючись з Героєм, капелан просив щирої спільної молитви за душу полеглого захисника.
Свій професійний шлях в армійську авіацію Юрій Тимусь розпочав після закінчення у 2008 році Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба за спеціальністю “Бойове застосування та управління діями підрозділів авіації”. пішовши служити в 16-ту окрему бригаду армійської авіації. «Броди», проходив службу на посаді старшого штурмана-льотчика вертолітної ескадрильї. Свої професійні навички постійно вдосконалював – був військовим льотчиком першого класу, інструктором, командиром екіпажу вертольоту Мі-8. Попри те, що брав участь у миротворчих місіях на африканському континенті в Ліберії, Конго, перший бойовий досвід отримав на батьківщині – під час виконання завдань АТО –ООС. Згідно з Указом Президента України від 10 березня 2022 року Юрій Тимусь був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, до останнього подиху вірність військовій присязі. Поховали Героя –авіатора на Алеї почесних поховань на центральному кладовищі міста. У воїна залишилась дружина Ольга і троє дітей, батьки.
