Сумна звістка з фронту знову сколихнула Бродівську громаду. Ігор Степанович Колодій – військовий, який з вересня 2022 року захищав Україну на її східних теренах.
Народився у м. Броди у 1982 році, у 1999 закінчив школу. Своє професійне життя пов’язав із лісовим господарством. Навчався в Національному лісотехнічному університеті України. Згодом працював у Берлинському лісництві , та на меблевому підприємстві “Об’єднана мода”.
Відбув до лав ЗСУ по загальній мобілізації у вересні 2022 року. Обійняв посаду командира танка у ІІІ окремій штурмовій бригаді.
Будучи мобілізованим у легендарний підрозділ, пригадав усі навики здобуті під час проходження служби за призовом з 2002 по 2004 рік, де спочатку був курсантом, а згодом проявив себе командиром. Найкращим командиром, який власним прикладом вів за собою, був і під час повномасштабного вторгнення. Завжди дбав про кожного свого бійця. Та себе не вберіг.
Останній бій зі своїм екіпажем прийняв в районі населеного пункту Костянтинівка на Донеччині. Ігор Колодій та ввірений йому екіпаж бойової машини вийшли з бою, а 11 серпня 2023 року внаслідок раптового погіршення стану здоров’я серце Ігоря Степановича Колодія перестало битись. Йому був лише 41 рік.
Оберемками живих квітів навколішки вітали його бродівчани. Остання земна дорога Героя пролягла через центральну частину міста до рідного дому для прощання з дорогими його серцю людьми , яким обіцяв повернутися з перемогою: з сусідами, друзями, знайомими, колегами.
Чин похорону за загиблим командиром відбувся у храмі Святого Юрія. Спільною молитвою просили у Бога спокою для душі загиблого захисника та сили для рідних і близьких, які переживають таку тяжку втрату.
Вдовою залишилась дружина Олеся Богданівна – теж військова, осиротіли на схилку літ батьки. Поховали Героя на Алеї слави на міському кладовищі у Бродах. Віддали останню шану Герою його побратими і підхопили прапор його святої і праведної боротьби.