Трагічна звістка надійшла у Підкамінську громаду – Захисник Руслан Нарок на щиті прибув у рідне містечко Підкамінь. остання дорога до рідного дому встелена квітами і людською шаною – даниною за подвиг. В жалобі – не лише згорьована родина, друзі, колеги по праці, у жалобі вся Підкамінська громада, люди з різних її куточків, які знали і не знали захисника особисто – прийшли, щоб вклонитися його памяті. Чин похорону і прощання відбулось у рідному храмі Успіння Пресвятої Богородиці. Руслан Петрович Нарок народився 26 серпня 1982 року в селищі Підкамінь. Закінчив Підкамінську загальноосвітню школу І-ІІІ ст. Згодом продовжив навчання у Кременецькому лісотехнічному технікумі. З 2000 по 2002 рр. проходив строкову службу. Був навідником-оператором БМП Після служби продовжив навчання в Національному лісотехнічному університеті,який закінчив у 2008 році за спеціальністю технолог з деревообробки та лісозаготівель. У мирний час Руслан працював інспектором з охорони природно-заповідного фонду Підкамінського науково-дослідного природоохоронного відділення Національного природного парку «Північне Поділля». У колективі його згадують як добру, товариську, сміливу, позитивну, порядну, щиру людину, закоханого у свою справу фахівця. Ніколи не стояв осторонь життя громади – обирався депутатом Підкамінської селищної ради 7 скликання. Мирне життя закінчилось, як ворог прішов повномасштабною війною проти України та її народу. Маючи військовий досвід, вже із першого дня повномасштабного вторгнення, Руслан Нарок без вагань став на захист Батьківщини. Був першим, хто 24 лютого прийшов у військомат, а вже 25 він став військовослужбовцем В/Ч А 7076. Солдат, водій 64 батальйону 103 бригади ТрО Збройних сил України, Руслан Нарок брав участь у найзапекліших боях під час українського контрнаступу. Не так давно колеги вітали його із 41 Днем народження. Нещодавно був у відпустці Серце Героя зупинилося 26 грудня 2023 року в зоні бойових дій, на Харківщині. У батьків не стало сина, у 9-річного сина Владислава – батька, у брата – не стало брата. Вічна пам’ять та шана Герою, перед яким ми у вічному неоплатному боргу за його подвиг, за його відвагу. Герої не вмирають, поки ми їх пам’ятаємо, схиляємо голови у скорботі і пошані і пам’ятаємо Руслана Нарока, як Героя нашої визвольної війни.
