Небеса забирають від нас найкращих. Безжальна рука окупанта вбиває українців на рідній землі. Трагічна звістка гірким болем пронизала серця мешканців Бродівської громади, й зокрема, Гаївського старостинського округу у перший день 2024 року. В бою за Україну поліг Андрій Степанович Будилюк – командир 1-го єгерського відділення 2-го єгерського батальйону 68 єгерської бригади ім. Олекси Довбуша. Остання земна дорога додому, прощання з рідними місцями і з рідними порогами. Звідси Герой пішов захищати свою батьківщину, пішов, аби повернути мир і спокій, найперше у свою родину. Героя на щиті біля статуї Богородиці на в’їзді у село Гаї зустрічають найрідніші, односельці, люди, для яких немає своїх і чужих Героїв та керівництво старостинського округу і громади, учні і вчителі Гаївської школи. Професію військового Андрій Будилюк опанував ще у 2000 роках коли після закінчення школи у с. Гаї, а згодом і Львівського ВПТУ – з 1999 по 2000 рр. проходив строкову військову службу. Любов до техніки – у мирному житті Андрій Будилюк опанував професію слюсаря з ремонту автомобілів і електрозварювальника – знадобилася у війську, де він служив на посаді радиста. Після демобілізації вступив у школу прапорщиків і продовжив служити за контрактом, який добіг кінця у 2002 році й відтоді працював, не цураючись будь якої праці, аби забезпечити свою родину. Та маючи успішний старт у військовій професії, був у резерві першої черги. Коли розпочалось повномасштабне вторгнення мав обґрунтовану підставу для відстрочки від мобілізації – в родині Будилюків важкохворий батько Андрія п. Степан, але він категорично відмовився скористатися цією вагомою причиною не йти до війська. Без повістки і запрошення став на захист батьківщини – повернувся до своїх побратимів і вже 25 лютого 2022 року був у лавах ЗСУ. Ніколи не шукав легкої служби і знайшов своє місце там, де він був найпотрібніший своїм бойовим побратимам – переживав за них більше, аніж за себе. Навіть після поранення яке отримав біля Благодатного , через 2 тижні повернувся на фронт. І знову на напрямок, який не сходить з новинних сайтів – Куп’янський, де ворог останнім часом прагне реваншу – тут воїни-росомахи з його відділення під керівництвом Андрія Будилюка тримали свою ділянку фронту. Тут командир склав свою голову під час бойового завдання. Поліг біля населеного пункту Райгородка, Сватівського району на Луганщині. Виконуючи бойове завдання із захисту Батьківщини отримавши мінно-вибухову травму, несумісну з життям, загинув 1 січня 2024 року, за трагічним збігом обставин у день народження свого батька. Про його бойові здобутки свідчить і звання – штаб-сержанта і посада – командира відділення, і його постійна турбота про своїх побратимів. Він, як належить, був лідером бойового колективу не за статутом, а по духу. Сміливий і відповідальний, стійкий і мужній. У загиблого Героя залишилась згорьована родина: дружина, дві донечки, батьки, брат Руслан, який є професійним військовим. Він був Героєм на землі, став Ангелом у небесному строю. Складаємо вічну і світлу пам’ять Герою!