Обітниця вірності, обручки, весільний вальс і свідоцтво про одруження – усе як зазвичай і водночас зовсім по – іншому. Щоб стати на рушничок щастя Тетяна із окупованої Мелітопільщини та Петро Стецик із с. Дуб’є вирвались на кілька днів із полум’я війни. Обоє військові, вони знають ціну життя, вірності і кохання. Молодого офіцера і солдатку поєднали ЗСУ.
Спочатку були друзями, зізнається наречена, не думали, що стануть подружжям. Голубкою горнеться до коханого, який через хвилювання мовчки, кивком голови підтримує молоду дружину. Гіркоти моменту додає не таке традиційне «Гірко», а швидка розлука. Замість весільної подорожі Петро повернеться до побратимів, де киплять бої. А Тетяна буде чекати тут на свого первістка і коханого воїна, що повернеться додому із перемогою. Багато діток і швидкої зустрічі під мирним українським небом крізь сльози зворушення бажають молодятам рідні, друзі та працівники Заболотцівської сільської ради.
Після офіційного укладення шлюбу молода пара поспішала до храму, щоб отримати таке необхідне, особливо для них, Боже благословення на довге щасливе подружнє життя, яке обов’язково буде у Тетяни і Петра, бо героїчний, мужній рід має продовжуватися.