День української писемності та мови цьогоріч наповнений не формальними кліше , а життєвими історіями та подіями, що наголошують : « Не однаково, якою мовою! » Під таким гаслом пройшла і зустріч у затишній бібліотечній залі, де у цей знаковий день, нарешті, вшанували берегинь шкільних книгозбірень. Поетичною солов»їною привітала колег Н.Степура і, насамперед, попросила вшанувати пам’ять усіх, хто з рідним словом на побілілих вустах відійшов у засвіти.
Шанобливо до поважного товариства звернувся Микола Сторожук, нагадавши, що насамперед мову та культуру нищить наш ворог.
Ідея віддати належне берегиням шкільного інтелектуального осердя , чиє професійне свято пройшло 24 жовтня для громадськості традиційно непомітно, виявилась -таки вдалою. Попри те, що бракує новітньої техніки, особливо в селах, а зарплатня – копійки, бібліотекарки намагаються захопити шкільну юнь цікавим світом книг, проводять активну проєктну роботу, створюють самотужки у навчальних закладах громади багаті острівці духовно- розумового дозвілля. Тож грамоти, подяки за плідну працю, поезія та пісня – стали гарними складовими свята для них.
Інтелектуально доповнила колегіальну святкову зустріч Наталія Ханакова презентацією власного дослідження « Історія книгозбірень міста Броди». Цікаво, що давні бібліотеки на Бродівщині можна умовно розділити на три групи : це давня замкова книгозбірня , що нараховує понад 6 тисяч книг. Вона збережена і зараз перебуває у Швейцарії у місті Орон. Була єврейська бібліотека, що локалізувалася у бродівській синагозі , та українська, котрою опікувалися в Бродах товариства «Просвіта» і «Основа». Невеличкі бібліотеки мали також філії осередків у селах. Тож на наших теренах книга, культурні надбання пращурів були у великому пошануванні у всіх спільнотах упродовж століть , не залежно від національності . «Традиції не зраджуємо і тепер,» – наголосила насамкінець Н.Степура, анонсувавши презентацію нової книги Богдана Мисака « Через шахи – до розумового, тілесного та духовного вдосконалення дитини».
