Нова хвиля дестабілізації та напруги

Сьогодні Кремль робить ставку на дестабілізацію ситуації по всій Україні. Для цього РФ будуть використовуватися всі можливі дії, які зорієнтовані на організацію масових демонстрацій, акцій протестів, тощо. Приводів для цього, на жаль, можна використати багато – “підвищення тарифів на електрику та опалення”, “зростання цін на продукти харчування”, “зубожіння населення”, “вагнергейт”, “рух антивакцинаторів”, тощо.
При цьому головне завдання це створення враження, навіть штучного, про те, що в Україні хаос, бардак, некерованість процесів і нездатність української влади розв’язати наявні проблеми. Як тільки наступає апогей внутрішнього протистояння, Москва заявляє колективному Заходу, що “не може стояти осторонь жахливих подій у братній Україні та вимушена використати силу для примушення українського керівництва до миру та встановлення конституційного порядку”. Підготовка до такого сценарію розвитку подій здійснюється вже давно. Основу російського підходу становить ідея поміркованого консерватизму як принципу відносин гравців в умовах триваючої зміни світоустрою. Але, по суті, такий консерватизм зводиться до ідеї перерозподілити світ на зони впливу між “сильними” перед загрозою світового хаосу. За такого підходу та з урахуванням російської агресії, Україна, як і решта так званих “пострадянських” країн, беззастережно підпадають у зону виключного впливу РФ. У такому випадку воля народів (українського, білоруського чи казахстанського) вже не має значення, адже право вирішувати належить виключно “сильним світу”, котрі дотримуються принципу “переможців не судять”. Цей принцип РФ протестувала в Чечні, Грузії та здійснивши спробу анексії АР Крим. На Україну насувається нова хвиля дестабілізації спровокованої ззовні в усіх сферах, що в свою чергу буде передбачати масштабну дискредитацію представників української влади за різними звинуваченнями, наприклад: потрапляння під тотальний контроль Заходу, причетність до корупційної діяльності та навіть приналежність до агентури спецслужб РФ. Вже зараз в інформаційному просторі, соціальних мережах та через агентів впливу спецслужби РФ намагаються підірвати довіру до вакцинації, а дії української влади в рамках боротьби з пандемією Covid-19 позиціонують як порушення прав людини, закликають до масових «антиковідних» протестів, тощо. Також РФ впливає на транзитний потенціал України, звужує можливості реверсного постачання в Україну газу та блокує доступ до альтернативних джерел блакитного палива. Постійні військові маневри РФ поблизу кордонів України та загроза проведення наступальних операцій поступово перетворюються на інструмент постійної підтримки атмосфери нервозності в Україні. При цьому межа між шантажем загрозою наступу та реальною підготовкою до нього розмивається, а привід для військової агресії може бути знайдений у будь-який момент. Маніпулюванням безпековою ситуацією на лінії зіткнення, РФ штучно підживлює конфлікт на Сході України, постачаючи зброю, фінансуючи ТОТ та здійснюючи пряме управління маріонетковими окупаційними адміністраціями.
Таким чином, РФ формує підгрунтя для дестабілізації ситуації у різних регіонах України. Проте сьогоднішній потенціал України на порядок більший за той, що був у 2014 році. Наразі українська Армія вже далеко не та, що була у 2014 році і здатна нанести суттєвої шкоди наступаючому противнику. В країні підготовлений резерв, розмір якого складає більше ніж 100 тисяч осіб. А якщо до цього додати ще тисячі громадян, які пройшли кілька хвиль мобілізації, то сили з якими стикнеться РФ дійсно є серйозними. Не слід виключати ще й українське населення, яке значною мірою негативно ставиться до Кремля та його дій.
Україні чітко зрозуміло, що РФ не залишить нас в спокої, постійно випробовуватиме на міцність, шукатиме нові інструменти та важелі впливу в надії повернути нас під свій вплив. Тактика РФ вимагає від України шукати нові підходи до стримування агресора.