Ще одне життя обірване у розквіті, ще одна згорьована родина, ще одне поповнення в небесному пантеоні Героїв.
У величне свято первоверховних апостолів Петра і Павла Броди на колінах зустріли жалобний кортеж із загиблим героєм. Андрій Володимирович Щудло, як і великі подвижники Христової віри, віддав життя за ближніх, за Україну.
Народився герой 17 березня 1983 року, навчався у ЗОШ № 3, здобув професію столяра. На початку двохтисячних, пройшов вишкіл в Українській армії, а в 2018 підписав контракт і пішов на Схід у складі 24 бригади ім. Короля Данила захищати Батьківщину. Андрій Володимирович два роки перебував у найгарячіших точках Луганщини та Донеччини, тож не з розповідей знав, який він – людиноненависний окупант.
А з початком повномасштабного вторгнення у перший же день був у військоматі, наполягав, що має бойовий досвід і мусить бути там, де йдуть бої, не міг залишатися вдома, коли Україна палає в вогні.
У травні вирушив на Східний фронт і до 3 липня робив з побратимами все можливе, щоб зупинити ворожий наступ на Донеччині.
Його життя, як і життя побратима з Голоскович Анатолія Князєва, обірвав артобстріл біля села Спірне поблизу Лисичанська.
Разом їхали на фронт, майже разом повернулися додому, на вічний спочинок…
Віддати останню шану захисникові прийшли бродівчани, представники місцевої влади, побратими, друзі . Та найглибший біль пронизав серця рідних, що втратили надію та опору – сестра, дружина, діти Давид і Соломійка, котрі залишились без татка.
Війна забирає найкращих, найхоробріших. Серед них – Андрій Щудло, син відважного батька, котрий одразу з Майдану вступив у добровольчий батальйон і поліг у 2014 під Волновахою від рук того ж ворога.
Вічна слава нескореним, чий дух, сила і воля кують українську перемогу.
