22 жовтня відійшла у вічність письменниця, педагог, журналіст, дослідниця рідного краю, громадська діячка, членкиня НСЖУ, лауреатка літературних премій, Почесна мешканка м. Любар і Почесний громадянин м. Броди (2022 р.) Ярослава Павлюк.
Ярослава Стефанівна Павлюк народилася в Бродах 5 червня 1932 року. Вищу освіту здобула на історико-філологічному факультеті Львівського педінституту. Працювала вчителем в школах, а потім проявила себе здібним і талановитим журналістом, працювала в редакціях районних газет у Львівської та Житомирської областей. З 1973 року проживала на Житомирщині, в м. Любар.
фото – з мережі Інтернет
Авторка збірок поезій, В її доробку понад 20 виданих книг. У 1993 році вийшла книга поезій «Затиснувши рукою біль у серці», наступного року – «На скелі віри».
фото – з мережі Інтернет
У 1997 році світ побачила збірка поезій, короткої прози і перекладів «Джерело». У 2002 році Ярослава Павлюк видає книгу поезій і пісень «Вибране». Була надзвичайно плідною авторкою і перекладачкою – у тому ж 2002 році вийшла книжка перекладів поезії Л. Українки на польську, а Марії Конопницької – на українську під назвою «Співачки зорі провідної». Поезії також друкувалися в літературних журналах “Вітчизна”, “Косень”.
У 2001 році виходить “Антологія релігійних поезій” польською мовою. Ярослава Павлюк також видається у Варшаві, де в 1996 році, вийшла Антологія польської поезії «Де ти є, Вітчизно?»
Цього ж року збірка поезій польською мовою Звертаюся до пам’яті виходить у львівському видавництві «Каменяр».
У 2000 році вийшла друком книга “Лицарство духу”. Крім цього, Ярослава Павлюк є авторкою книжок “Висота”, “Лицем до правди”, а любов до рідної Брідщини передана у книзі “Броди: в пам’яті і серці”.
Була самодіяльною авторкою і композиторкою до власних поезій, її музичні твори звучали на фестивалях у Києві, Житомирі, Польщі.
фото – з мережі Інтернет
У 1996 році нагороджена премією ім. Лесі Українки, а в 2001 – “Золотою відзнакою Товариства ім. Марії Конопницької” у Варшаві.
Під час Революції Гідності Ярослава Павлюк влилася у лави протестувальників та підтримувала їх своєю творчістю зі сцени. А вже коли розпочалась війна росії проти України у 2014 році і полягли захисники з Брідщини, Ярослава Павлюк присвятила саме своїм землякам книгу “Не забудьмо тую славу…” (2015 р.), – пригадує мама загиблого захисника Ольга Скаковська.
“У цій книзі авторка про кожного захисника взяла інформацію із Книги пам’яті полеглих за Україну та видала своїм коштом і передала кожній родині. Крім того, вона зустрічалася з кожною родиною. Мене особисто вражала ця жертовність, бо людина в таких поважних літах, з паличкою, проявляла такий патріотизм. Пригадую, як вона приїхала на річницю пам’яті Віктора Бражнюка і просто з дороги долучилася до поминальної молитви. П. Ярослава хотіла мати прямий дотик до родин і відчути їхній біль. Я дуже дорожу віршем-присвятою моєму сину Роману. Зустрічі в процесі праці над цією книгою здружили нас, ми часто спілкувалися і за декілька днів до смерті – 11 жовтня, на її сторінці у Фейсбуці я прочитала новий вірш, як виявилось, пророчий. Тоді вона ще зателефонувала і сама прочитала мені цей вірш. Я тоді зауважила, що ще зарано такі думки, на що Ярослава Павлюк сказала: “Як я помру, обов’язково знайду Вашого Рому і розкажу йому, як Ви за ним тужите”. Це була остання наша розмова”, – ділиться спогадами Ольга Скаковська.
Також п. Оля розповіла, що записувала окремі вислови Ярослави Павлюк.
фото – Ольга Скаковська
Всі свої вірші, в т. ч. іноземними мовами, поетеса знала напам’ять. Приїжджаючи в Броди, завжди мала купу справ, крім своєї родини і сімей загиблих Героїв, завжди відвідувала бібліотеку, Народний дім – була надзвичайно активною, чесною, справедливою, талановитою.
У 2022 році до відзначення 90-річчя від дня народження була удостоєна звання “Почесний громадянин м. Броди».
Також була делегаткою ІІІ Всесвітнього з’їзду брідщан у 1993 році.
Статті за темою: http://trkbrody.com/poetesa-yaroslava-pavliuk-stala-pochesnoiu-hromadiankoiu-m-brody.html
